Вплив сімейного виховання на становлення особистості дитини

Сімейне виховання є невід’ємною частиною національної системи освіти і виховання. За його допомогою в сім’ї, як вічному загальнолюдському мікро середовищі життєдіяльності декількох поколінь людей, починається процес соціалізації особистості, здійснюється передача дітям накопиченого людством, батьками досвіду, закладаються основи громадських, трудових і моральних принципів та норм поведінки, здійснюється підготовка дітей до самостійного сімейного життя.

Характерною особливістю виховного впливу сім’ї є його первинність. Йдеться про те, що сім’я є першим джерелом цього впливу, а кожен наступний вихователь значно слабше впливає на дитину, ніж попередній. Крім того, процес виховання в сім’ї є більш природнім, ніж у виховному закладі. Взаємодія в сім’ї передбачає більші можливості для дитини бути суб’єктом діяльності, ніж у шкільних закладах, у яких вона є більш регламентованою.

У сім’ї дитина отримує перші уявлення про себе та інших людей, розвиває необхідні для життя соціальні почуття, навички спілкування та спільної діяльності. Сім’я створює передумови для взаємопроникнення світу дітей і світу дорослих, що є важливим чинником соціалізації особистості.

У сім’ї дитина вперше пізнає почуття ревнощів, набуває досвіду подолання непорозумінь, учиться виконувати не лише приємні для себе, а й обов’язкові, необхідні для інших справи. Вона повинна навчитися визнавати свої негативні почуття, уміти тактовно стримувати, вгамовувати їх. Як зауважував П. Лесгафт, «таємниця сімейного виховання в тому й полягає, щоб дати дитині самій розгортатися, робити все самій». Тому дорослі повинні «завжди ставитись до дитини з першого дня появи на світ, як до людини, з повним визнанням її особистості».

Виховні можливості сім’ї можуть бути реалізовані за наявності відповідних об’єктивних і суб’єктивних умов.

До об’єктивних умов реалізації виховного потенціалу в сім’ї належать:

• структура сім’ї;
• рівень матеріального достатку сім’ї;
• забезпеченість дитячими дошкільними закладами, школами, закладами охорони здоров’я.

Суб’єктивними умовами реалізації виховного потенціалу в сім’ї є:

• громадянська спрямованість і культура батьків, їхнє прагнення бути авторитетними для своїх дітей, виховувати їх як гармонійних особистостей;
• загальний культурний потенціал, традиції, моральні та духовні цінності сім’ї;
• місце дитини в сімейному колективі;
• моральний авторитет батьків в очах дитини;
• педагогічна культура батьків.

Щирі стосунки між членами сім’ї, безпосередність почуттів одне до одного є джерелом формування гармонійної, самодостатньої особистості дитини, а також збагачення взаємин дорослих, стимулювання їхнього самовиховання.

Отже, виховання дітей у родині – справа складна, делікатна, що потребує від батьків зацікавленості в позитивних результатах, терпіння, такту. Необхідно добре уявляти всю значущість батьківського впливу на формування дитячої особистості.

Здоровий психологічний клімат, благополучні внутрішньосімейні стосунки – найважливіша умова виховання емоційно здорової й щасливої людини.

Сприятливі умови виховання дітей виникають, коли сім’я повна; існує взаємоповага і любов між членами родини; наявні достатні соціально-побутові умови, які забезпечують повноцінність розвитку дитини; є висока мотивація до виховання дитини, що спонукає до вироблення згідно з віком дитини загальної стратегії й тактики виховної діяльності на підставі глибокої поваги до її особистості; розуміння самоцінності дитини.